Василь Джарти: земельна проблема в Криму – це вакханалія

Сімферополь – Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Василь Джарти стверджує, що раніше Крим не мав своєї стратегії розвитку, але тепер кримська влада знає, як досягти етнополітичної стабільності в регіоні, які галузі економіки розвивати пріоритетно і як залучити інвестиції, в тому числі – зарубіжні. За 10 місяців роботи на чолі уряду автономії у вихідця з Донеччини Василя Джарти склалися непрості відносини з Меджлісом кримськотатарського народу, проте сьогодні він каже, що лідери кримських татар ведуть зі владою конструктивний діалог. Про все це кримський прем’єр говорив в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Пане Джарти, весь час ведеться багато розмов про інвестиційну привабливість Кримського півострова, а що реально зараз Крим може запропонувати, щоб сюди дійсно прийшли інвестиції?

– Проблема виглядала так до цього часу, що ми не мали стратегічного розуміння того, що треба все-таки Криму, кримчанам і гостям Криму? Розуміючи проблему сезонного режиму в Криму, тому що кількість днів для відпочинку не достатня у порівнянні з іншими країнами Причорномор’я, щоб розвивати лише один туризм або лише одну рекреацію, взагалі ми повинні розуміти, куди рухається Крим, що ми хочемо від Криму як півострова. Маємо, з одного боку, величезний природний потенціал, а з іншого боку, не вистачає цього потенціалу знову ж таки для того, щоб Крим був привабним серед країн Причорномор’я, щоб він входив достойно у п’ятірку, десятку країн, які є схожими країнами, і надавав ті ж самі послуги для туристів.

Україна має у своєму потенціалі і ресурсі півострів Крим, який позиціонує себе, як «ворота» з боку Чорного моря у державу Україна. Тому було ухвалене рішення розробити Стратегію розвитку Республіки Крим до 2020 року. Були залучені спеціалісти, інститути українські, російські, європейські. І було ухвалене рішення, що є стратегією, з одного боку, і що в ній є пріоритетами.

Перший напрямок – це лікувально-курортний в рамках розвитку АРК, що дасть нам можливість цілий рік розвивати автономію і запрошувати людей для відпочинку, для лікування, знову ж таки використовуючи природний потенціал. Це перше. Друге – це, безумовно, рекреація і туризм. Третє – це сільське господарство. Далі – це розвиток транспортної інфраструктури і так далі. От коли ми чітко визначили, що має бути на першому місці, стало зрозуміло, до чого нам прямувати.

Нам на цьому етапі допомагає, звісно, держава. І в бюджеті держави вже другий рік прямим рядком виділяються кошти для розвитку півострова. Але ми розуміємо, що тільки після залучення інвестицій (а це основа), буде поштовх у розвиткові загалом регіону.

Ми разом з Європейським Союзом (минулого тижня тут був посол ЄС Тейшейра) відкрили Агенцію регіонального розвитку. Що це за агенція? По-перше, найголовніше, що сьогодні інвестор може звертатися до нього, і тут будуть надані всі можливі пропозиції для залучення тих чи інших інвестицій в ті чи в інші напрямки економіки. Більше того, ця агенція буде супроводжувати інвестиційні проекти, інвесторів у розвитку бізнесу на території Криму.

Я вважаю, що це найголовніше сьогодні, що ми вибудовуємо систему, зрозумілу для інвесторів, куди вкладати кошти, і що треба для того, щоб за ті кошти була віддача.

– Ви говорили про правила для інвесторів. Окрім правил, для них важлива ще політична, етнополітична стабільність. Одне із таких гострих питань, яке впливало на цю стабільність, – це земельна проблема. Як вона зараз вирішується в Криму? Я знаю, що ведеться діалог між урядом і Меджлісом, між урядом і репатріантами, і що є вже якісь напрацювання.

– Земельна проблема в Криму існувала завжди. Це не тільки проблема з кримськотатарським народом. Це вакханалія, яка існувала впродовж останніх років. Ні для кого не таємниця, що розбазарювалася земля, використовувалася неефективно, я сказав би так. І цьому поклали край, я вважаю.

У чому це виражається? Перше, ми ухвалили рішення, щоб всі земельні наділи реалізовувати як проекти через аукціони. Але ми реалізовуємо дані об’єкти, земельні ділянки, не просто як землю, а підготовлюємо, що ж буде на цій ділянці будуватися. Тобто, ми пропонуємо вже ескізний проект, що повинно бути на цій ділянці і нічого іншого. Це перше.

Друге. Наше завдання, щоб у містах і районах обов’язково були генеральні плани розвитку територій, щоб чітко розуміли, що буде забудовуватися на тій чи іншій ділянці.

Безумовно, одна з проблем, що стосується землі, так звані самозахоплення, які тривають упродовж 20 років. Є проблеми об’єктивні і суб’єктивні. З одного боку, згідно з законами України і Конституції України, кожен громадянин України має право на земельну ділянку для індивідуального будівництва. З якихось причин тут це не забезпечувалося у повному обсязі.

З іншого боку, самозахопленнями займалися люди, котрі хотіли ситуативно нажитися на цій справі, захоплюючи, узаконюючи, реалізовуючи і захоплюючи далі землю. Ні для кого не таємниця, що в цьому брала участь і місцева влада в тому або іншому сенсі. Тому було вигідно не давати людям, а займатися цими самозахопленнями.

Я вважаю, що ми одним з рішень, які були щойно ухвалені на сесії міськради, щодо виділення земельного масиву для осіб, що потребують індивідуального будівництва, як експеримент, щоб прибрати у Сімферополі, Сімферопольському районі самозахоплення... Ми пропонуємо земельні ділянки, звільняючи ті самозахоплення, які існують сьогодні навколо міста Сімферополя. Але з однією умовою, що надається земля тільки тим, хто має на це законне право. Тобто, повинні надати документи, що громадянин України не має в іншому місці земельної ділянки. Ми прекрасно це розуміємо.

Знову ж таки ми говоримо не тільки про кримськотатарське населення, а й про інших людей, які також потребують землі, перебувають на цих самозахоплених ділянках. У подальшому цей досвід ми будемо поширювати і на інші міста та райони, щоб ці самозахоплення за великим рахунком зникли. І коли ми говоримо про інвесторів, про інвестиції, людей, які приїжджають у Сімферополь і взагалі до Криму, їх це лякає, тобто ці маленькі будиночки, сарайчики, які ми бачимо.

І найголовніше, і найстрашніше, що ці самозахоплення не дають можливості для розвитку території. Ми не можемо до кінця узаконити план розвитку міста і району, узаконити генплан розвитку. Це дуже важливо. Я думаю, що ми поклали початок кінця самозахопленням. І для нас це і політично, і економічно, і морально дуже важливо.

– Ваші заяви стосовно самозахоплень у січні мали ще досить різкий характер. Потім Ваша позиція пом’якшилася. Який фактор вплинув на це?

– Я говорив лише про одне, що ми готові конструктивно вирішувати це питання. Але якщо воно не буде вирішуватися, то ми будемо вдаватися до дій в рамках чинного закону. Не більше того.

Я представляю виконавчу владу в Криму. А яка у мене має бути відповідь щодо самозахоплень так званих, які не мають ніякої законності? Ми даємо привід робити такі ж самозахоплення надалі й іншим народам, які живуть у Криму. Тому моя відкрита заява представникам кримськотатарського народу у цьому плані була закликом: давайте сідати за стіл переговорів і вирішувати цю проблему. Якщо ви не захочете, то у мене іншого варіанту немає, як у рамках закону вирішувати це питання.

Я вважаю, що те, що було запропоновано мною, було правильно сприйняте представниками кримськотатарського народу, і ми знайшли саме у діалозі розуміння щодо вирішення цього питання. Я також говорив і Чубарову, і Джемілєву, що самостійно це питання я вирішити не зможу, ми маємо разом захотіти: ви з одного боку, я – з іншого, тобто і списки на цих земельних наділах, самозахопленнях, у вас є, затверджені вашим Меджлісом, і списки наші є, ми разом маємо їх погодити і вирішити це питання.

Що зараз відбувається? Адже комісія, яка була призначена мною, і робоча група, котра працює з даного питання, наполовину складається із представників кримськотатарського народу. Це знаково сьогодні.

– Днями міська рада Сімферополя ухвалила рішення про дозвіл на збір документів для передачі мусульманам ділянки з метою спорудження Соборної мечеті. Воно позитивно сприйняте і керівниками Меджлісу, і представниками Духовного управління мусульман.

Але все рівно деякі мусульмани, з якими ми розмовляли, кажуть: добре, але це знову повертає нас на друге коло, ми, нібито, всі погодження в 2004 році пройшли, а зараз необхідно знову це робити, це може затягнутися на деякий час, це знову віддаляє терміни будівництва Соборної мечеті.

Рефат Чубаров на це каже: позиція прем’єр-міністра Василя Джарти нам гарантує, що ми це швидко пройдемо, тобто, якщо влада хоче вирішити питання, ми це швидко зробимо.

Як Ви вважаєте, коли мусульмани зможуть розпочати будівництво мечеті?

– Я не знаю, коли вони розпочнуть будівництво: в цьому році, а чи в наступному. Це залежить від їх фінансування. Що стосується підготовки документів. Так, я пообіцяв, і я завжди дотримую свого слова. Ми максимально зможемо пришвидшити підготовку документів для того, щоб на наступній сесії ухвалили рішення про будівництво мечеті.

Те, що в 2004 році, готувалися якісь документи без прив’язки до земельного наділу, ми розуміємо, що це незаконно і неправильно. Останнє рішення, яке було ухвалене сімферопольською міськрадою, дає можливість реально готувати документи щодо дозволу на будівництво. Я переконаний, що ми у короткий термін зможемо пройти підготовку цих документів для того, щоб винести на сесію вже конкретно про будівництво.

– Цього року планується міжнародний форум, як передбачається, в рамках ОБСЄ у допомозі Україні щодо вирішення кримськотатарської проблеми. Ви будете брати участь? Які пропозиції, ідеї будуть Вами озвучені?

Як Ви сприймаєте цю ідею? Ця ідея була запропонована Курултаєм. Наскільки ми знаємо, вона підтримується міжнародними організаціями, але зараз багато в чому залежить від позиції влади.

– Що стосується допомоги, наша допомога і сприяння будуть у всіх питаннях. Необхідне виділення землі? Ми будемо виділяти землю. Необхідна допомога фінансами? Ми будемо шукати можливостей і допомагати.

Я не хочу, щоб ми ділили людей на розумних і красивих. У Криму проживає більше 100 національностей, але всі ми є українським народом. Як тільки ця грань минеться, все заспокоїться, все буде нормально.

Я розумію представників кримськотатарського народу. Надто довго їх тут в Криму обманювали, водили, як мовиться, за ніс, обіцяли і не робили. І вони навіть сьогодні до тих нормальних рішень, які ухвалюються, з недовірою ставляться, тому що не можуть повірити у те, що невже те, що обіцяють, виконують? Їм же пообіцяли – зробили. Знову пообіцяли – знову зробили. У них мислення лише переламується у той бік, що якщо влада дає слово, то влада обов’язково дотримається і виконає його.

Я хочу, щоб цей стереотип якомога швидше зник, і розуміли, що з владою не треба домовлятися, з владою необхідно постійно бути у діалозі та у процесі вирішення проблемних питань. Це не залежить від тієї чи іншої національності. Це життя. І влада буде йти постійно в ногу з часом і сприяти вирішенню всіх соціальних, якщо треба, економічних питань.

– У цій ситуації все ж виникають окремі моменти, коли Україна як держава і Крим як автономія не можуть їх вирішити. Або через те, що на це потрібні дуже значні фінансові ресурси, або через те, що просто не вистачає досвіду. А у кримських татар за межами Криму, України батьківщини немає. Тож чи потрібна така міжнародна допомога Україні саме у вирішенні проблем кримськотатарського народу?

– На жаль, сьогодні за останніх 5 років держава Україна була відкинута далеко назад – на початок 1990-х років. І сьогодні політика Президента вибудувана таким чином, що гарант Конституції вибудовує відносини таким чином, щоб максимально було добре, і щоб люди не виживали, а жили. Увесь український народ. У тому числі і кримськотатарський народ, який живе у Криму.

Якщо є на те воля представників інших країн, надавати допомогу, ми з вдячністю будемо її приймати, і з боку влади в Криму будемо максимально (ще раз кажу) сприяти у вирішенні питань, які необхідні вирішувати для кримськотатарського народу в тому числі.

Я вам хочу наголосити ще раз, що потребують вирішення ряду соціальних питань не тільки кримськотатарський народ, але й інші національності, які потребують і земельних наділів, і робочих місць, і багатьох-багатьох інших речей, які необхідні для того, щоб відчували турботу влади. Ось це і є задача сьогоднішньої влади – створити максимальні умови для того, щоб не було розділу між греком, українцем, татарином, білорусом і так далі, котрі живуть на території Криму.

– Пане Джарти, у мене в руках єдина на сьогодні в Криму україномовна газета. Це невелике видання – шкільна газета Української гімназії в Сімферополі «Гімназія таймс», я вам дарую кілька випусків. Лише вона зараз виходить в Криму українською, бо справжнє повноцінне україномовне видання «Кримська світлиця» з 20-літньою історією вже рік не видається. «Світлиця» хоч і фінансувалася з Києва, але тепер потребує і Вашої допомоги. На Вашу думку, чи потрібні такі різномовні газети Криму?

– Потрібні. Я відразу скажу: потрібні! Сьогодні ми не маємо ніякого права: ні юридичного, ні морального забороняти людям розмовляти тією мовою, якою вони хочуть розмовляти. Потрібні газети і грецькою (я говорю як грек), і українською, і російською, і кримськотатарською. І максимально ми, влада, повинні сприяти випуску цих газет. Тому ті люди, які хочуть читати, діти, які хочуть вивчати українську, а я вважаю, що всі діти мають вивчати українську мову сьогодні, тому що живуть вони в Україні, це їхня має бути близька для розуміння і для майбутнього, якщо хочете, росту і розвитку мова українська.